- промовець
- [промо/веиц']
-о/ўц'а, ор. -о/ўцеим, м. (на) -о/ўцеив'і/-о/ўц'у, мн. -о/ўц'і, -о/ўц'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
промовець
Смотреть что такое "промовець" в других словарях:
промовець — вця, ч. Той, хто виголошує промову. || Той, хто вміє або любить виголошувати промови; громадський оратор. || церк. Проповідник … Український тлумачний словник
промовець — 1) (той, хто виголошує промову), оратор, красномовець (той, хто майстерно володіє словом, уміє і полюбляє гарно говорити, промовляти), доповідач, речник, трибун (палкий) (майстер красномовства) Пор. оратор 1) 2) див. проповідник … Словник синонімів української мови
промовець — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
бесідник — промовець, оратор [IV] … Толковый украинский словарь
речник — Речник: представник, виразник, промовець [46 1;46 2] промовець [XIX] І чи ж можуть слов янські люди повірити, що ті самі люди, котрі в соймах і радах державна голосують за вменшення науки в школах людових, а за вбільшення мужицьких податків і… … Толковый украинский словарь
оратор — 1) (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), красномовець, златоуст, витія, речник; трибун (також громадський діяч); ритор (у Давній Греції та Римі також учитель красномовства) Пор. промовець 1) 2) див. промовець 1) … Словник синонімів української мови
бесідник — а, ч. 1) Учасник бесіди (у 1 знач.); співрозмовник. 2) рідко. Особа, яка проводить бесіду (у 2 знач.); лектор, доповідач. 3) зах. Той, хто виступає на зборах; промовець, оратор … Український тлумачний словник
епілема — и, ж. Риторична фігура, суть якої в тому, що промовець сам дає собі заперечення і сам його спростовує … Український тлумачний словник
оратор — а, ч. Той, хто володіє мистецтвом виголошування промов. || Той, хто виголошує промову; промовець … Український тлумачний словник
